Це і легко і складно - дати відгук на цю подорож по Східній Лікійці та Каппадокії...
Легко- тому що було так багато всього! Багато кілометрів, підйомів, кілограмів речей, прохолодних ночей та сонячних ранків. Багато неба, каміння, потоків та потічків, зелених сосон та яскравих квітів (а вдома ще тільки танув сніг), божевільний і прекрасний помаранчевий сад (буду бачити його уві снах), безмежне море, таємничі печери, безкраї світанки та заходи. Була львівська зупа та апельсини прямо з дерева, фісташки та халва, в'ялені оливки та турецький шиш (тобто шашлик).
Була переправа через небезпечне каміння, містичні нічні танці на перевалі, вечірня пантоміма, ранкова медитація, неймовірний політ на повітряній кулі над долинами Каппадокії, нескінченно драйвові квадроцикли...
Здавалось, вже неможливо провести наступний день крутіше! Але- було можливо знову і знову!
Чого було мало- так то втоми, бо ми не хотіли розходитися спати взагалі!
А найбільше було- підтримки, допомоги, розуміння, міцних рук та щасливих посмішок.
І ось тут стає складно все це передати словами)
Наш надихаючий лідер Сергій Копанський та надійна організаторка Оксана Гамар, а також найпозитивніший Ілля Симоненко- то головні «слони», на яких тримається вся земна куля. З ними завжди все вчасно, надійно та оптимально, а ще як цікаво та весело!
Почесне звання «Сімейна команда» К2 не самі собі вигадали, а одержали від здивованих і вражених партнерів! К2, друзі мої, це не збірна група, а справжня сім'я, до якої тягне знов і знов. Неможливо втриматись від нових подорожей, чесно вам кажу!)

Мой дом рядом с любимыми и близкими духом людьми. В случае с #familyteamk2 я чувствую себя дома в любой точке земного шара, где мы находимся, потому что эта семья дает ощущение защищенности и сильного плеча рядом, заинтересованности в тебе и заботе, оптимизма и позитивного восприятия жизни. к2 - это драйв, уникальные программы туров, помощь в решении любых трудностей, увлекательные проводники в самые аутентичные уголки света. Люблю, ценю и желаю процветания!

Невыдуманные сны.
Приснился мне сон в замке, в Шанлыурфе,
Что нет в моей жизни любви, и что мне как калфе.
Отдают должное, восхищаются, ценят и берегут,
Но отторгают, и как ей положено, любить никого не дают.
- Некого, не по чину, и не зачем,- мне говорят.
Я одна в целом мире и рядом со мной не брат.
Не возлюбленный мой, не друг, не отец, и не жених
Я сначала молю, рыдаю, кричу, а потом мой голос затих...
И на сердце открытая рана, боль, тоска и тревога.
А еще впереди только начало всего и большая дорога.
Во дворе замка старинный гранат, минареты вокруг, как в сказке.
А на сердце печаль. Отобрали любовь и ласку. Наказали: за что, почему и кто? Ну и как надолго? Я одна во вселенной, без звучания любви аккорда.
Я одна, а вокруг, как грубо нам обещали, каждой твари по паре.
И кто за всем этим стоит, руководит и правит?
А сегодня, предпоследняя ночь. Бездонное звёздное небо. Немрут Даг.
На горе вековой развивается моей мистической родины флаг.
На турецкой земле я еще, и звучит в моем сердце эхом:
"Ты вернёшься еще много раз сюда, - О, какая для сердца утеха!"
И сегодня чудесный сон - много радости и любви.
Мне вернули любовь! Мне сказали, не бойся, в любви живи!
Посмотри, сколько любящих глаз, доброты, заботы и обожания.
Впереди одни только встречи и радость и нет расставания.
Твои дивны дела, всемогущий великий Аллах!
Все священно и значимо здесь и ничто не превращается в прах.
Все надышено светом, любовью и внутренним миром.
Хотя мало сегодня здесь тех, кто живет одним пиром.
Что хотели сказать мне во сне и чему научили,
Почему в начале пути разлучали со всеми, и от любви отлучили?
Можно только гадать, задавать кому хочешь вопросы.
Впереди по жизни еще будет их просто россыпь.
Ну а время когда придет собирать по судьбе ответы.
За собой и к себе позовёт бесконечное Господнее

Лето. 18.04. 21. Дорога в Газиантеп. Турция.